Після захоплення Гуляйполя в червні війська РФ отримали великий центр зосередження техніки та особового складу. Завдяки особливостям міської забудови окупанти можуть облаштовувати укриття й командні пункти в промислових спорудах, ангарах і підвалах багатоповерхівок.

Це дає можливість накопичувати ресурси для подальших атак і нарощувати вогневу міць,  повідомляє 7 корпус ДШВ.

Чому Гуляйполе має стратегічне значення

Українські військові намагаються позбавити російське угруповання можливості використовувати місто для підготовки наступальних операцій.

 – Підрозділи Сил оборони під оперативним командуванням 7 корпусу ДШВ, який відповідає за цю ділянку фронту, знищують логістику, руйнують інфраструктуру ворога та полюють як на піхоту, так і на операторів БпЛА, – йдеться у повідомленні.

Росія намагалася захопити південь України від перших днів повномасштабного вторгнення. Після швидкої окупації майже всієї Херсонщини ворог просунувся до Запорізької області, захопивши Мелітополь, Бердянськ і Токмак та інші населені пункти.

Росіяни планували рухатися на північ, щоб оточити українські підрозділи на Донеччині. Протягом чотирьох років Гуляйполе залишалося важливим опорним пунктом Сил оборони на півдні та перешкоджало реалізації цих намірів.

Постійні обстріли призвели до різкого скорочення населення міста. У березні 2022 року замість 15 тис. жителів тут залишилося близько 2 тис. людей.

Ситуація загострилася восени 2025 року, коли російські війська взяли Гуляйполе в облогу. Окупанти змогли обійти основні укріплення, які українські військові від початку вторгнення облаштовували на південь, із півночі та сходу міста.

Змінилася й логістика противника. Щоб перекидати підкріплення, росіяни використовували маршрут із Криму через Маріуполь, а не коротший шлях через Токмак.

Після кількох місяців виснажливих боїв у міській забудові в червні 2026 року російська армія захопила Гуляйполе.

– В той час ворог скористався стратегічною перевагою. Командування ухвалило рішення зберегти особовий склад та відійти на кращі, більш укріплені позиції. Противник окупував місто через вигідне положення та недостатню кількість особового складу для утримання позицій, – розповів заступник начальника штабу 44 окремої артилерійської бригади на позивний Буг.

За даними Deep State, у Гуляйполі та його околицях діють кілька з’єднань російської армії. Серед них – 143 мотострілецький полк, 114 мотострілецький полк, 39 окрема мотострілецька бригада, 218 танковий полк і 40 окрема бригада морської піхоти.

За оцінкою військового аналітика Костянтина Машовця, українські підрозділи на Гуляйпільському напрямку протистоять підрозділам 5 та 35 загальновійськових армій РФ.

Гуляйполе – велика транспортна розв’язка

Захоплення міста дало росіянам важливу логістичну перевагу. Вони можуть використовувати Гуляйполе для накопичення сил, підвезення техніки та підготовки подальшого просування. Важливу роль відіграє і розташування міста поблизу стику Запорізької, Донецької та Дніпропетровської областей.

Через Гуляйполе проходять дороги, які сполучають кілька напрямків на півдні та сході України.

– Це велика транспортна розв’язка. Через Гуляйполе є дороги через Омельник та Комишуваху на Запоріжжя, також через Зелене в сторону Тернуватого та вище до Покровського. Можна поїхати будь-куди, маючи нормальну дорогу, – каже офіцер безпілотних систем 225 окремого штурмового полку Михайло Худей.

Використовувати місто для військових потреб росіянам дозволяє і його забудова. Колишній аграрно-індустріальний центр має численні заводські приміщення та ангари, де можна приховувати техніку й озброєння. Підвали багатоповерхівок і приватних будинків противник пристосовує для розміщення командних пунктів та особового складу.

– Ворог використовує всі ці об’єкти як район зосередження техніки, що дозволяє йому робити швидкі підвезення техніки до нашого переднього краю і намагатися проводити механізовані штурми. За рахунок того, що це урбанізоване місто…, там зосереджена велика кількість особового складу, включно з Z-пілотами, яких дуже важко знищити, – додає військовий.

Завдяки накопиченим ресурсам і постійному поповненню особового складу із сусідніх Пологів, Кам’янки та Комиш-Зорі війська РФ продовжують атакувати українські позиції. Основним способом просування залишається інфільтрація – проникнення невеликих піхотних груп крізь українську оборону.

За словами українських військових, такі дії змушують Сили оборони витрачати додаткові ресурси, хоча самі росіяни зазнають значних втрат.

– Одна-дві ББМ-ки (бойові броньовані машини, – Ред.) можуть проїхати раз на тиждень. Звісно, це квиток в один кінець, але треба розуміти, що саме під час таких накатів вся увага та всі силові засобі прикуті до ББМ-ок, до механізованих штурмів. Цим моментом користується ворог і намагається інфільтруватись. Тому що всі будуть вражати не одного пі***, який йде по полю, а дві “бехи”, які везуть 20 піхотинців. За Рахунок цього один, два, три пі**** просочуються і їх не виявляють, – зазначив Худей.

Де російський наступ становить найбільшу загрозу

Найнебезпечнішою ділянкою Гуляйпільського напрямку в першій половині вересня Костянтин Машовець називав лівий фланг, де наступали підрозділи угруповання військ Восток. Просування росіян на цьому відтинку може створити передумови для напівоточення Оріхова.

– Російські підрозділи, що діють у напрямках Мирне – Чарівне й далі – у напрямку Новоселівки та Гуляйпільского, а також від Лугівського у бік Червоної Криниці, очевидно, максимально близькі до того, аби здійснити прорив в район сіл Омельник і Єгорівка, – зазначає аналітик.

Ці дії пов’язані з утриманням українськими військами Оріхівського району оборони. У разі прориву росіяни зможуть охопити Оріхів із трьох боків, що значно ускладнить його подальшу оборону.

Як Сили оборони послаблюють російське угруповання

Попри намір захопити всю Донеччину до кінця року, Росія не відмовилася від планів просування в Запорізькій області. За різними оцінками, на Гуляйпільському напрямку зосереджено близько 70 тис. російських військових.

У розвідці 7 корпусу ДШВ вважають, що ворог прагне не просто розширити окуповану територію, а й створити умови для подальшого наступу на обласний центр.

– Противник зі складу кількох армій окупантів проводить наступальну операцію на Гуляйпільському напрямку, щоб створити умови для блокування та подальшого взяття Запоріжжя, створити буферну зону між Запорізькою та Дніпропетровською областями, – говорить військовий.

Одним із головних завдань українських підрозділів є руйнування логістичних маршрутів, якими забезпечують російські війська в Гуляйполі. Основна дорога постачання проходить через Марфопіль. Відстань між цим населеним пунктом і містом становить до 10 км, а до українських позицій – менш ніж 20 км.

На такій відстані російська техніка, транспорт із пальним і військові стають уразливими для української артилерії та безпілотників. Систематичні удари дронів середньої дальності ускладнюють підвезення ресурсів і заважають окупантам готувати нові атаки.

– Ми активно застосовуємо мідлстрайки проти ворога. У нас є екіпажі Darts, які надзвичайно ефективно показують свою роботу. У військових колах про це знають. Ми передаємо свій досвід, – каже заступник начальника штабу 44 окремої артилерійської бригади на позивний Буг.

За словами Михайла Худея, більшість техніки, яка виїжджає з Гуляйполя, українські військові знищують майже одразу. Проте для послаблення російського угруповання недостатньо вражати транспорт і цистерни з пальним. Не менш важливо позбавляти ворога інфраструктури, необхідної для переміщення військ і вантажів.

Нещодавно українські підрозділи завдали серії авіаударів по мостах поблизу Пологів. Армія РФ використовувала ці переправи для забезпечення своїх сил.

– Унаслідок ударів  на цій ділянці фронту логістика ворога суттєво – ускладнена. Можливості російських підрозділів із перекидання сил і матеріально-технічного забезпечення – обмежені, – зазначили в 7 корпусі ДШВ.

Також через зниження логістичних можливостей на маршрутах, якими раніше переміщували великогабаритну техніку, противник почав частіше використовувати мототехніку. Такі групи є більш уразливими до ураження українськими засобами.

Дрони та авіація у боротьбі за контроль над фронтом

Поблизу Гуляйполя зона ураження вже сягає 20 км. За прогнозами, до кінця року вона може розширитися вдвічі. Обидві сторони намагаються контролювати цю територію, щоб не допустити наближення сил і техніки ворога до переднього краю. Важливу роль у цьому відіграють безпілотні системи.

– Якщо говорити саме про ударну складову, то у нас вона, я вважаю, краще за рахунок якісної роботи Сил безпілотних систем. У нас працюють і мадяри, і Немезіс, і Яструби. Якщо пі***** виявляють, то буквально протягом декількох хвилин вони вмирають, – каже Худей.

Однак знищити російських операторів БпЛА, які ховаються в міській забудові, та зруйнувати командні пункти лише за допомогою дронів складно. Для цього потрібні потужніші засоби ураження. Одним із рішень могли б стати частіші авіаудари, проте українська авіація працює безпосередньо по Гуляйполю нечасто.

– По самому Гуляйполю працює авіація, але це дуже-дуже рідко. Дай Бог раз або два в тиждень у нас є робота нашої авіації, але цього замало, – підсумовує офіцер.

Для переходу до контратак українським підрозділам необхідно узгодити дії та посилити тиск на противника, вважає Михайло Худей. Передусім ідеться про систематичне ураження логістики та знищення російських операторів безпілотників.

На думку військового, це може допомогти ЗСУ перехопити ініціативу. Ще одним чинником він називає можливість маневреного просування з півночі, у районі Добропілля, щоб охопити російські сили з кількох напрямків.

Результат оборони залежить і від української піхоти. Заступник начальника штабу 44 бригади на позивний Буг наголошує, що саме піхотинці вступають у безпосередній бій із російськими групами, яким вдалося проникнути на українські позиції, та зупиняють їхнє подальше просування.

З наближенням зими бої на Гуляйпільському напрямку можуть перейти в позиційну фазу. Подальша ситуація залежатиме від здатності українських військ стримувати атаки, руйнувати логістику противника та контролювати зону ураження. Від цього залежатиме не лише майбутнє Гуляйполя, а й перебіг бойових дій на півдні України.

Фото: 7 корпус ДШВ